Як повідомили організатори, з вуст Радислави Капніст відвідувачі зустрічі зможуть дізнатися подробиці про трагічну долю її матері - спадкової дворянки, яка була репресована і провела 15 років у виправних таборах, проте змогла здійснити свою мрію і стати кіноакторкою.

Довідка. Марія Ростиславівна Капніст (Капніст-Сірко; 22 березня (4 квітня) 1914 року, Петербург - 25 жовтня 1993 року, Київ) - радянська й українська акторка, заслужена артистка Української РСР (1988).

Графиня, серед її предків - поет Василь Капніст і кошовий отаман Запорізької Січі Іван Сірко.

У 1931 році прийнята до театральної студії при Ленінградському драматичному театрі ім. О. С. Пушкіна , а після її закриття - до Ленінградського театрального інституту. У 1934 році через дворянське походження виключена з інституту із забороною жити в Ленінграді. Працювала бухгалтером у Києві, потім у Батумі.

У 1941 році репресована «за антирадянську пропаганду і агітацію». Перший строк відбувала в Карлагу, потім - у шахтах Степлагу. Під час ув'язнення народила дочку Радиславу, яку була змушена віддати в дитбудинок. Другий строк відбувала в Красноярському краї. Звільнена в 1956 році, в 1958 році повністю реабілітована, того ж року приїхала до Києва, де жила до кінця життя.

У 1958 році Марії Капніст вдалося отримати роль ігумені у фільмі «Таврія» Юрія Лисенка. Успіх дебютної роботи звернув на неї увагу багатьох режисерів кіностудії ім. О. Довженка, де Марія Капніст надалі активно знімалася. Здобула популярність своїми характерними образами: графинь, дам, загадкових старих, відьом, циганок, чарівниць. Найвідоміша роль Марії Капніст - Наїна в екранізації «Руслана і Людмили» (1973).