У Харкові відкрили меморіальну дошку загиблому в Іловайську воїну АТО Меморіальну дошку харківському військовослужбовцю Володимиру Усенку, загиблому в зоні АТО, відкрили на будівлі школи №56.

У заході взяли участь рідні та побратими військового, заступник голови Адміністрації Московського району Юлія Жаркова, військовий комісар Харківського обласного військового комісаріату Юрій Калгушкін, військовий комісар Московського районного військового комісаріату Олександр Коров’яковський, учні і жителі району.

Меморіальну дошку відкрили дружина загиблого Тетяна і син Дмитро.

Як сказав Юрій Калгушкін, життя Володимира Усенка - приклад сили волі, рішучості і незламності духу.

«Сьогодні ми відчуваємо багато різних емоцій - радість і сльози, гордість і почуття безмірної втрати, почуття безмежної вдячності і глибокої поваги до мужнього воїна, який добровільно взяв участь в антитерористичній операції і встав на захист незалежності та суверенітету нашої держави», - сказав комісар Харківського обласного військового комісаріату.

Присутні поклали квіти до меморіальної дошки та вшанували пам'ять загиблого воїна хвилиною мовчання.

Довідка. Володимир Всеводоловіч Усенко народився 24 листопада 1965 року. Навчався в школі №56, потім вступив до технікуму енергетичного машинобудування, який закінчив з відзнакою. Там же отримав посвідчення водія. Після навчання був покликаний в Прикордонні війська, де прослужив два роки. Хотів добровольцем піти на війну в Афганістан, але йому відмовили, і Володимир вступив до Харківського політехнічного інституту. Після закінчення працював в конструкторському відділі НДІ при заводі «Електроважмаш». У 90-ті роки, коли закрився НДІ, поступив на службу в міліцію. В першу хвилю призову на службу в АТО намагався піти добровольцем, але йому відмовили в зв'язку з віком. У другу хвилю призову, коли вікові межі були збільшені, його закликав військкомат.

Володимир Усенко був зарахований до 92-й окремої механізованої бригади. Сім'ї та рідним сказав, що спрямований на зміцнення кордону в Сумській області, а насправді був на передовій в АТО - під Іловайськом. Про його загибель рідні дізналися від волонтерів, оскільки Володимир заборонив йому дзвонити і на зв'язок з родиною виходив сам. За офіційними даними, помер від поранення і гострої крововтрати 28 серпня 2014 року, але, за словами тих товаришів по службі і волонтерів, він з невеликою групою ще продовжували бій кілька днів. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороду вручено матері Володимира Усенка Лідії Трохимівні.