НА ЧОЛІ МІСТА  

Історія Харкова нараховує понад три з половиною століття, гранично насичених епохальними подіями та пам'ятними датами. Усі вони, немов у дзеркалі, відображені в літописі місцевого самоврядування.

Етапи, ознаменовані бурхливим розвитком, зростанням, перемогами, або, навпаки, трагічні сторінки - усе це неможливо вивчати, розуміти й аналізувати, не знаючи тих, хто очолював місто у певний історичний момент. Практично кожен з керівників місцевого самоврядування зробив свій внесок, нехай і різний, у розвиток Харкова, у якійсь мірі визначив його майбутнє. Місцеве самоврядування, традиції якого беруть початок ще з часів Київської Русі - основа демократії, наріжний камінь у її фундаменті. У Харкові міське самоврядування існує майже два з половиною століття. За цей час воно пройшло складний шлях, багато разів реформувалося, удосконалювалося й встигло накопичити унікальний досвід. Досвід, який у наш час широко використовують, враховуючи як успіхи, так недоліки та прорахунки.
Сьогодні Харків - один з лідерів муніципального руху в Україні, піонер у розробці й здійсненні багатьох реформ в галузі міського господарства, у тому числі комплексних. Перший демократично обраний мер Харкова Євген Кушнарьов був обраний президентом Асоціації міст України і вважався одним з найавторитетніших експертів у галузі місцевого самоврядування. Чинний міський голова Геннадій Кернес є віце-президентом Асоціації міст України та входить до складу Ради Регіонів при Президентові України. Перед вами історія Харкова в особах його керівників. Зрозуміло, неможливо помістити тут повні біографії або життєписи всіх міських голів Харкова. Тому обмежимося лише роками перебування на посаді (біля прізвища) і короткими довідками.

Керівники Харківського міського самоврядування

Гуковский Павло 1767-1768
Увійшов в історію як перший Харківський міський голова. Виходець зі слободскоукраїнської козацької старшини, відставний сотник. До призначення виконував обов'язки помічника сотника, відповідав за боротьбу з пожежами в місті. Володів шинком. Конкретних адміністративних функцій не виконував, посада була радше номінальною.



Афанасьєв Федір 1768-1778
Підпрапорний. Перебував на посаді міського голови тривалий термін (10 років). Двічі обирався головою місцевого самоврядування (1768 і 1771 рр.). Уперше змінив свого попередника на тимчасовій посаді, удруге був обраний уже на постійну посаду. Відомостей про діяльність не збереглося.




Артюхов Петро Іванович 1779-1784
Був посадовою особою як самоврядування Слобідських козацьких полків, так і органів місцевої влади після ліквідації автономії Слобожанщини. Після закінчення терміну перебування міським головою обіймав відповідальні посади в органах місцевого самоврядування (бургомістра, засідателя губернського магістрату).



Карпов Артемій 1784-1789
Перебував на посаді два трирічні виборні терміни. Належав до еліти харківського купецтва (купець 2-ї гільдії). Послідовно й твердо обстоював інтереси міста перед будь-якою владою. Вступав у конфлікт із губернським магістратом, судився з ним і вигравав. У 1787 р. на чолі депутації городян вітав Катерину II під час її приїзду до Харкова.



Павлов Олександр 1790-1791
Один з небагатьох представників дворянства, а не купецтва в керівництві міського самоврядування до реформи 1870 р. Колезький реєстратор. Саме з нього першого намісницьке правління ввело в постійне звернення до міського голови займенник «Ви». Докладніших відомостей про діяльність не збереглося.




Тамбовцев Олексій 1791-1793
Купець. Обіймав посади бургомістра міського магістрату, старости зі складання міської обивательської книги. Активності на цих постах не виявляв, постійно демонстрував небажання займатися громадською виборної діяльністю. З посади старости через місяць попросився у відставку, за що був навіть тимчасово виключений з міської громади.



Анікєєв Андрій 1793-1796; 1805-1808
Виходець з купців (2-га гільдія з капіталом в 5045 руб.). Активно обстоював інтереси свого стану. Наприклад, був одним з ініціаторів клопотання харківських купців про заборону різночинцям торгувати в місті. Удруге обіймав посаду міського голови в 1805-1808 рр. Докладніших відомостей про діяльність не збереглося.



Бутенков (Бутенко) Михайло 1796-1799
Харківський купець. Активно брав участь у роботі місцевого самоврядування. Обіймав посади ратмана першого Харківського міського магістрату, міського старости. Був удостоєний звання іменитого громадянина міста (1793 г.). Після відставки з посади міського голови володів шинком.  Докладніших відомостей про біографію і діяльність не збереглося.



Урюпін Єгор Єгорович 1799-1805
Купець. Обіймав високі посади в системі місцевого самоврядування. Зробив великий внесок у справу заснування Харківського університету. Твердо стояв на позиціях законності, вступав у конфлікти з губернаторами. У 1803 р. його навіть силоміць поклали в божевільню. Проте зумів відстояти свої права, подавши прохання найвищій особі, і ​​домігся звільнення губернатора з посади.



Карпов Федот Дорофійович 1808-1811
Старообрядець. Один з найбільших власників і землевласників Харкова, володів фабрикою та лавками в центрі міста. Родоначальник відомого купецького роду. На своїх ділянках поселяв відставних солдатів - «москалів», через що згодом цей район Харкова набув назву Москалівка, яку носить досі.



 
Ламакін Василь Михайлович 1811-1823
Багатий харківський купець. Чотири рази обирався міським головою. При ньому міське управління прагнуло стабілізувати фінанси, збыльшивши доходи та зменшивши витрати. Відрізнявся лояльністю до губернської адміністрації. Великий меценат. Організував масштабний збір пожертвувань на потреби армії в міській думі.



Криворотов Григорій 1823-1828
Як і попередник - представник купецтва в Харківському міському самоврядуванні. У 1807 році був єдиним на той час у місті купцем 1-ї гільдії з капіталом у 16 600 рублів, правда, у 40-х роках XIX століття був записаний уже в 3-тю гільдію. Відомостей про діяльність на посаді міського голови не збереглося.



Мотузков Антон 1829-1834
Двічі очолював харківське самоврядування. Енергійно боровся з холерної епідемією 1830-1831 рр. Пожертвував велику суму грошей на утримання лікарні  для хворих на холеру. Під час другого терміну А. Мотузкова Харків придбав ділянку, на яку згодом перевели центральний (нині Благовіщенський) ринок.



Кузін Кузьма Микитович 1835
Купець 1-ї гільдії, торгував горілкою та винами. Володів золотими копальнями в Сибіру. Один з найбільших власників нерухомості в Харкові. Активний благодійник, побудував на свої гроші церкву на Холодногірському кладовищі. Першим з жителів Харкова був удостоєний звання радника комерції. Почесний громадянин.



Ковальов Дмитро 1835-1837
Купець 3-ї гільдії. До обрання міським головою був гласним міської шестигласної думи. Посаду отримав «у спадок» - очолив місцеве самоврядування після добровільної відставки свого попередника. Перебував на посаді протягом двох років. Докладниішх відомостей про діяльність не збереглося.




Карпов Сергій Федотович 1838
Син міського голови Ф. Д. Карпова. Навчався бухгалтерії у Данцігу, був одним з найосвіченіших підприємців міста. Після смерті батька - найбагатший купець, найбільший власник нерухомості та підприємств. Заснував одну з перших у Харкові сукняних фабрик. Почесний громадянин. Відмовився від посади невдовзі після обрання.



Базилевський Федір Васильович 1838-1839
Купець 3-ї гільдії. Очолив самоврядування після відмови попередника від посади, оскільки посів був друге місце за кількістю голосів. Через рік подав прохання про відставку, мотивуючи це станом здоров'я і потребою зосередитися на веденні комерційних справ після смерті сина. Відомостей про діяльність не збереглося.



Климов Андрій Павлович 1839-1840
Купець 3-ї гільдії. Посада перейшла до нього послідовно від С. Ф. Карпова і Ф. В. Базилевського. Як і двоє попередників, не приділяв достатньо уваги виконанню своїх службових обов'язків. Під час його відсутності Харківським міським громадським управлінням керував старший бургомістр П. Д. Грановський.



Котляров Михайло Петрович 1841; 1846-1847
Купець 3-ї гільдії. Меценат. Відомий тим, що підтримував низькі ціни під час неврожаїв. Удостоєний подяки імператриці Марії Федорівни, подяки харківських військових і цивільних губернаторів, звання спадкового почесного громадянина і «монаршого благовоління» Миколи I. Добровільно подав у відставку.



Грінченков (Грінченко) Гавриїл Денисович 1841-1843
Купець, підприємець. Обраний на посаду «міським товариством» у 1841 р. Під час його перебування на посаді, за оцінкою істориків Д. І. Багалія та Д. П. Міллера «...міське господарство настільки занепало, що звернуло на себе увагу губернського начальства, який призначив з цього приводу особливе слідство».




Рудаков Федір Михайлович 1844-1846
Купець 3-ї гільдії. У 1841 р. заміщав Г. Д. Грінченкова під час його хвороби. У 1844 р. обраний на посаду міського голови. Хоча діяльність Ф. М. Рудакова історики й не оцінюють так негативно, як попередника, при ньому Харківське міське управління не домоглося будь-яких значних успіхів у розвитку міського господарства.



Рижов Іван Іванович 1847-1849
Купець, власник заводу. Один з найактивніших меценатів та діячів у галузі благодійництва. Опікун кафедрального Успенського собору. Удостоєний благословення Святійшого Синоду, золотої медалі «За похвальні на користь Батьківщини вчинки». Двічі обирався міським головою, першого разу відмовлявся від посади.



Рудаков Олексій Михайлович 1850-1852
Багатий купець. Діяльність самоврядування при ньому була успішною, збільшився готівковий капітал міської думи. Конфліктував з генерал-губернатором. Був знятий з посади, потім відновлений. Повторно обраний. Удруге зміщений і засланий до Уфи.  Після заслання повернувся до громадської діяльності, став гласним першої пореформеної Харківської міської думи.



Костюрін Сергій Кіндратович 1853-1858
Купець, торгував винами. Благодійник, удостоєний різних нагород. Користувався прихильністю губернської адміністраціі. На свої кошти на вулиці Мироносицькій спорудив будинок для 1-го міського початкового училища. С. К. Костюрін був досить колоритною фігурою і був для драматурга М. О. Островського прототипом персонажів його п'єс.



Северин Олександр Матвійович 1859-1861
Купець 2-ї гільдії, торговець металевими виробами та галантерейними товарами. Активно працював в органах самоврядування, був старшим гласним Харківської міської думи, кілька разів виконував обов'язки міського голови (у цілому 7 місяців), потім обіймав цю посаду на постійній основі. Нагороджений трьома золотими медалями.



Скринник Олексій Олександрович 1862-1867
Купець 1-ї гільдії. Спадковий почесний громадянин. Обирався на посаду міського голови двічі. Активно працював над створенням фінансових структур Харкова. Ініціатор утворення першого на території України міської купецького банку, який згодом став взірцем муніципальної підприємницької діяльності.




Шатунов Микола Дмитрович 1867-1870
Купець 2-ї гільдії. Один з наймолодших міських голів (32 роки) в історії дореволюційного Харкова. Серед досягнень у період його правління можна назвати відкриття Олександрівської лікарні, де медичну допомогу отримували представники широких соціальних верств і яка аж до 1917 р. залишалася найбільшим лікувальним закладом Харкова.



Гордієнко Єгор Степанович 1871-1873
Професор, доктор медицини. Великий суспільно-політичний діяч. З посади міського голови пішов у відставку за станом здоров'я. Був людиною прогресивних поглядів, незмінно обстоював принципи гласності і демократизму, виступав за гласне судочинство, активно брав участь у звільненні селян від кріпацтва.



Чепелкін Олексій Дмитрович 1874-1875
Почесний громадянин, гласний за першим розрядом Харківської міської думи. Почесний мировий суддя, голова з'їзду мирових суддів. Після відставки попередника перебував на посаді міського голови до закінчення терміну повноважень органів харківського міського самоврядування скликання 1871-1875 рр. Відомостей про діяльність не збереглося.



Ковальов Олександр Євгенович 1875-1884
Виходець із дворян. Закінчив Харківський університет. Після завершення кар'єри чиновника працював мировим суддею. Уславився як справедлива, неупереджена  й безкорислива людина. З моменту введення всестанового міського самоврядування обраний до Харківської думи. Тричі обирався міським головою. Зажив великого авторитету й поваги в місті.



Фесенко Іван Йосипович 1884-1891
Спадковий дворянин. Обраний міським головою після смерті О. О. Ковальова. Перебування І. Й. Фесенка на посаді припало на період глибокої реакції. Серед успіхів можна відзначити розширення території, що належала місту. Приділяв велику увагу проблемам освіти, культури й мистецтва, протегував театр.



Щелков Володимир Петрович 1892-1893
Виходець з купецької сім'ї. Засновник однієї з перших нотаріальних контор. У  період його роботи діяльність міської думи ускладнили сильна повінь, епідемія тифу і проблеми в стосунках з губернською владою. Відповідно до нового міського положення, повноваження органів місцевого самоврядування Харкова було достроково припинено в 1893 р.



Голенищев-Кутузов Іван Тимофійович 1893-1900
Засновник великих банківських установ, соратник О. К. Алчевського. Під його керівництвом стабілізувалися міські фінанси, випустили першу міську позику, досягнули прогресу в благоустрої Харкова. Організував створення муніципальних дохідних підприємств (електростанції і боєнь). Сприяв виникненню паровозобудівного заводу.



Погорілко Олександр Костянтинович 1900-1912
Учений, громадський діяч. Зробив значний внесок у створення міського електричного освітлення. Обстоював принципи самоврядування, обмеження адміністративного втручання, демократизації. Під його керівництвом була розроблена і втілювалася в життя комплексна програма благоустрою та розвитку Харкова за західноєвропейським взірцем.



Будберг Роман Юлійович 1913 (січень - лютий)
Дворянин. Відігравав помітну роль у громадському житті міста й губернії. Був головою Харківського товариства поширення в місті письменності, членом губернської земської управи. Обраний на посаду рішенням «прогресистської» міської думи. Відмовився від посади на знак протесту проти демонстративного нехтування з боку міністерства внутрішніх справ.



Дорофєєв Микола Євдокимович 1913-1914
Викладач університету. Належав до ліберально-демократичного крила думи. З 1912 року фактично керував міським самоврядуванням, у зв'язку  з важкою хворобою О. К. Погорілка, потім був виконувачем обов'язків і «виконувачем посади» міського голови. Потім обіймав посаду заступника міського голови аж до Лютневої революції 1917 р.



Біч-Лубенський Іван Михайлович 1914 (вересень - жовтень)
Дворянин. Був одним з лідерів правого крила міської думи і найбільш войовничих реакціонерів у складі міського самоврядування. Двічі висувався на посаду міського голови від консервативно-монархічної партії Був обраний 18 вересня 1914 р., проте відмовився від посади ще до затвердження від міністра внутрішніх справ.



Багалій Дмитро Іванович 1914-1917
Одна з найяскравіших постатей в історії Харкова. Відомий науковець і громадський діяч. Був переконаним українофілом. Обстоював потребу демократизації суспільно-політичного життя в Росії. Перебував на посаді Харківського міського голови у винятково несприятливих умовах Першої світової війни (економічна й продовольча кризи, епідемії).



Стефанович Сергій Григорович 1917-1918
У 1917 р. на перших демократичних виборах у Харкові більшість здобувають есери і С.  Г. Стефанович, як активний діяч цієї партії, обраний міським головою. Незабаром його відсторонила від обійманої посади  муніципальна рада, яку створили харківські більшовики. Після припинення діяльності радянської влади в Харкові знову очолював міське самоврядування.



Ага-Беков В.  А. 1918-1919
Один з активних діячів Харківської організації правих соціалістів-революціонерів. Член Харківської міської думи. У грудні 1918 р. висунутий кандидатом у члени міської управи від партії есерів. 19 грудня 1918 р. обраний міським головою, перебував на цій посаді до початку 1919 р. Відомостей про діяльність не збереглося.



Салтиков Микола Миколайович 1919
Професор, учень математика А. П. Ляпунова. Активний член кадетської партії. Обраний міським головою після того, як Харків від більшовиків звільнила Добровольча армія в червні 1919 р., припинив діяльність на цій посаді зі встановленням радянської влади. Цілком підтримував Білий рух, на чолі депутації керівників міста особисто підносив хліб-сіль А. І. Денікіну.



Лазько Михайло Миколайович 1917 (березень)
Революціонер. Член РСДРП. Після повалення самодержавства обраний до першого складу Харківської ради робітничих депутатів, потім став її головою. Згодом, коли раду робітничих і раду солдатських депутатів у березні 1917 р. об'єднали, М. М. Лазько був заступником голови об'єднаної ради. Відомостей про діяльність не збереглося.



Свєтлов Іван Іванович 1917 (березень - серпень)
Другий голова Харківської ради робітничих і солдатських депутатів. Революціонер. Входив до складу Харківської ради солдатських депутатів, у березні 1917 р. обраний головою президії виконавчого комітету Харківської об'єднаної ради, а в серпні поступився своєю посадою більшовику П. А. Кіну, ставши його заступником.



Кін Павло Андрійович 1917 (серпень - листопад); 1919 (лютий - квітень)
Революціонер. Очолював виконком Харківської ради робітничих і солдатських депутатів (1917 р.). Був головою Харківського ревкому і двічі ставав комендантом Харкова (1918 і 1919 рр.). Під час громадянської війни кілька разів покидав Харків і знову повертався. У лютому 1919 р. обраний головою виконкому Харківської губернської ради.



Артем (Сергєєв) Федір Андрійович 1917 (листопад)
Професійний революціонер, керівник збройного повстання в Харкові (1906 р.). Брав участь у поваленні тимчасового уряду в Петрограді. У листопаді 1917 р. обраний головою президії виконкому Харківської ради робітничих і солдатських депутатів, під керівництвом якого в Харкові встановили ​​радянську владу.



Буздалін Сергій Феоктистович 1917-1918; 1927-1928
Революціонер. У липні 1917 р. став гласним міської думи від Харківського комітету партії більшовиків. Після приходу більшовиків до влади очолював виконком ради. Від квітня 1927 р. до грудня 1928 р. був головою Харківського окружного виконавчого комітету ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів.



Гулий Костянтин Макарович 1918; 1921-1922
Після Лютневої революції був організатором загонів Червоної гвардії. У 1918 р. був головою Харківської міської ради. Під час німецько-австрійської окупації організував найбільший страйк залізничників.  У грудні 1921 р. обійняв посаду голови ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів Харкова.




Тишков Семен Якович 1919 (січень - лютий)
Активний революціонер. У Харкові був залишений для підпільної роботи після переходу влади до уряду гетьмана П. П. Скоропадського. Потім, коли місто знову зайняли частини Червоної Армії (січень 1919 р.), обраний головою президії виконкому Харківської ради робітничих депутатів. Докладних даних про діяльність не збереглося.



Іванов Олексій Миколайович 1920 (січень - квітень)
Революціонер. Гласний міської думи від РСДРП(б). Один з організаторів Червоної гвардії в Харкові. У 1920 р. відкликаний з Червоної Армії на радянську роботу, обраний головою Харківського губвиконкому, одночасно був головою Харківської міської ради. Член ЦК КП(б)У. Відомостей про діяльність не збереглося.



Волін (Фрадкін) Борис Михайлович 1920 (червень - жовтень)
Більшовик, учасник трьох революцій, член редколегії газети «Правда». У травні 1920 р. обраний головою Харківської губернської ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Від червня до жовтня 1920 р. одночасно очолював Харківську міську раду. Докладних даних про діяльність не збереглося.



Іванов Андрій Васильович 1920 (листопад - грудень)
Революціонер, один з керівників збройного повстання 1918 р. в Києві проти Центральної Ради. 2 листопада 1920  р. обраний головою Харківської «загальноміської» ради, а через день - головою губвиконкому. За місяць звільнений із обійманих посад у зв'язку зі станом здоров'я. Відомостей про діяльність не збереглося.



Аверін Василь Кузьмич 1921 (січень - липень)
Учасник революції 1905 р., більшовик. Обіймав різні посади, у тому числі входив до складу «п'ятірки» з організації ВЧК у Петрограді. У грудні 1920 р. затверджений на посаді голови Харківського губвиконкому, у січні 1921 р. - головою Харківської міської ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів.




Кузнєцов Степан Матвійович 1921; 1922-1923
У липні 1921 р. обраний головою Харківського губвиконкому, одночасно працював головою Харківської міської ради. Під його керівництвом радянські органи Харкова і губернії відновлювали зруйноване в роки громадянської війни народне господарство і переходили на планову економіку. Був звільнений з посади у зв'язку з переходом на іншу роботу.



Федотов Костянтин Якович 1923-1925
Революціонер. З червня 1920 р. - член Харківського губвиконкому, губернський військовий комісар і начальник військ Харківської губернії. У жовтні 1923 р. обійняв пост голови виконкому Харківської губернської ради, у грудні того ж року очолив Харківську міськраду. Керував її роботою до жовтня 1925 р. Відомостей про діяльність не збереглося.



Чернуха Олексій Данилович 1925 (червень - жовтень)
Більшовик. У 1917 р. вступив до РСДРП(б), входив до складу Івано-Лисогірського районного ревкому Харкова. Далі обирався депутатом Харківської міськради від вагонних майстерень (1923 р.). Очолював роботу міськради, перебуваючи на посаді секретаря. Докладних відомостей про діяльність на посаді не збереглося.



Гаврилін Іван Дмитрович 1926-1927
Учасник революційних подій 1905-1907 рр. у Харкові. Служив у Червоній Армії, потім обіймав різні партійні та радянські посади, у тому числі був секретарем Петінского і Червонобаварського райкомов. Двічі очолював Харківський окрвиконком (1925 і 1926 рр.). Головою Харківської міськради був менше ніж рік. Відомостей про діяльність не збереглося.



Кожухов Іван Христанович 1927-1929
У Червоній Армії зробив кар'єру від рядового бійця до комісара дивізії. Після війни повернувся до Харкова. Був висунутий на посаду відповідального секретаря Червонозаводського райкому КП(б)У, обраний до міськради. Став її головою в березні 1927 р., проте вже на початку 1929 р. звільнений з посади у зв'язку з переходом на іншу роботу.



Бородай Григорій Михайлович 1929-1930
Служив у Червоній гвардії, був членом Харківської ради. Був депутатом харківської міськради, членом секції із зовнішнього благоустрою (1924-1926 рр.). У січні 1929 р. обраний на посаду голови міськради за рекомендацією бюро окружкому КП(б)У, керував міськрадою до вересня 1930 р. Відомостей про діяльність не збереглося.



Сидоров Олександр Андрійович 1930-1932
Після демобілізації з Червоної Армії в 1921 р. працював у губвиконкому, кілька разів ставав депутатом міськради. Обіймав різні партійні і радянські посади, у 1930 р. був обраний головою Харківської міськради. У 1932 р. переведений на посаду заступника Народного комісара постачання УРСР. Відомостей про діяльність не збереглося.



Кузоятов Федір Петрович 1932-1933
Був переведений до Харкова в 1931 р. Обіймав посади заступника голови Харківської міськради, завідувача облфінвідділу. 18 вересня 1932 р. обраний головою Харківської міськради, пробув на цій посаді лише п'ять місяців, потім став першим заступником І. С. Шелехеса. Докладних даних про діяльності не збереглося.



Шелехес Ілля Савелійович 1933-1934
Професійний революціонер, більшовик. Учасник громадянської війни. Обіймав високі посади в різних регіонах СРСР. У 1933 р. після приїзду в Україну, практично відразу ж стає одночасно головою Харківського облвиконкому і міськради. Очолював органи радянської влади Харківщини під час трагічних подій Голодомору 1933 р.



Саратиков Самуїл Бежанович 1934-1935
Обіймав керівні посади в Харківському губздороввідділі, міськздороввідділі, окрвиконкомі. Був депутатом Харківської міськради, у 1933-1934 рр. очолював міськраду в Сумах. У 1934 р. повернувся до Харкова, обійняв пост спочатку заступника, потім голови міськради. У серпні 1935 р. виведений зі складу бюро міськкому партії, а в жовтні звільнений з посади.



Богуцький Володимир Никифорович 1935-1937
Заступник голови Харківського облвиконкому (1934 р.), член бюро обкому КП(б)У. Змінив С. Б. Саратикова на посаді голови міськради. У січні 1937 р. заарештований як керівник «антирадянської терористично-шкідницької організації правих», пленумом міськради виключений з її складу як «ворог партії». Відомостей про діяльність не збереглося.



Гресс Андрій Іванович 1937 (січень - лютий)
Член РКП(б), делегат XII з'їзду КП(б)У. З 1936 р. - заступник голови міськради. Тимчасово виконував обов'язки голови міської ради після арешту В. Н. Богуцького. Уже через місяць звільнений з цієї посади і переведений в оргвідділ. Потім пішов з радянської роботи на виробництво. Відомостей про діяльність не збереглося.



Ткаченко Марк Кіндратович 1937 (лютий - травень; вересень - жовтень)
Під час громадянської війни перебував у партизанських загонах. Після війни працював у міліції, здобув вищу освіту, обіймав різні господарські, потім радянські посади. Був членом президії, першим заступником голови міськради. Двічі очолював її роботу у зв'язку з частими змінами керівництва. Інших відомостей про діяльність не збереглося.



Клочко Петро Сергійович 1937 (травень - вересень)
Після громадянської війни працював у системі освіти, на профспілковій і радянській роботі в різних регіонах СРСР. На посаду голови Харківської міськради був переведений в травні 1937 р. з посади секретаря Червонобаварського райкому КП(б)У Харкова. Уже у вересні 1937 р. був заарештований і виключений з партії як «ворог народу». Докладних даних про діяльність не збереглося.


Бобров Іван Іванович 1937-1939
Після громадянської війни навчався в партійній школі, екстерном закінчив українську промислову академію. Перебував на профспілковій, потім радянській роботі. Виконував обов'язки голови Харківського міськвиконкому протягом двох років (1937-1939 рр.).  У 1939 р. обраний депутатом Верховної Ради УРСР у Жовтневому виборчому окрузі Харкова.



Селіванов Олександр Гнатович 1940- 1941; 1943-1948
Депутат Харківської міськради, з січня 1940 р. - голова міськвиконкому. Обіймав посаду аж до німецької окупації. З початком Великої Вітчизняної війни одночасно керував корпусом народного ополчення. У березні 1943 р., а потім після остаточного звільнення знову очолював Харківську міськраду. Працював у винятково складних умовах відновлення народного господарства.



Сачко Петро Петрович 1948-1950
У 1940 р. харківська міськрада обрала П. П. Сачка першим заступником голови міськвиконкому. Працював на цій посаді в 1940-1941 і з 1943 р. У лютому 1948 р. змінив О. Г. Селіванова на посаді голови міськвиконкому. Працював у найскладніших умовах воєнного часу та післявоєнного відновлення практично зруйнованого міста.



Коптєв Анатолій Опанасович 1950-1953
Після війни обіймав різні партійні посади, у тому числі заступника промислового відділу міськкому КП(б)У, заступника секретаря міськкому з авіаційної і місцевої промисловості, першого секретаря Дзержинського райкому КП(б)У Харкова. Був депутатом Харківської обласної та міської рад. У 1950 р. був обраний головою міськвиконкому.



Булгаков Олександр Олександрович 1953 (березень - листопад)
Обіймав посади секретаря парткому заводу «Серп і молот» і парторга турбогенераторного заводу (нині - «Турбоатом»). У 1950 р. був обраний другим секретарем міськкому партії, у 1953 р. - головою Харківського міськвиконкому. На цій посаді залишався досить короткий строк, незабаром був переведений на роботу в обком партії.



Михайлик Олексій Федосійович 1953-1960
За освітою будівельник, до війни очолював міське архітектурно-планувальне управління. Після війни повернувся до Харкова, був призначений завідувачем кафедри і директором інституту інженерів комунального господарства. Голова виконкому Харківської міської ради (1953-1960). Автор науково-популярних праць з історії Харкова та його архітектури.



Федоренко Костянтин Григорович 1960-1961
Обіймав керівні посади на господарській і викладацькій роботі. У 1956 р. обраний звільненим секретарем парторганізації Харківського автодорожнього інституту. Від березня 1959 р. - заступник голови, від лютого 1960 р. - голова Харківського міськвиконкому. Звільнений з посади за власним бажанням у зв'язку зі станом здоров'я.



Власенко Георгій Юхимович 1961-1969
Керував Харківським міськвиконкомом протягом 8 років. Под його керівництвом розпочали багато найважливіших для інфраструктури Харкова проекти, такі як забудову районів Селекційної станції, Павлового Поля, ХТЗ, будівництво Салтівського житлового масиву. У 1965 р. було ухвалено постанову про розробку документації на будівництво Харківського метрополітену.



Гуровий Юрій Андрійович 1969-1976
Особливу увагу приділяв розвиткові транспортної схеми. При ньому було відкрито рух на Салтівський житловий масив, забудовано проспект Гагаріна та Салтівське шосе, споруджено лікарняні комплекси. Щорічно в дію вводили до 15-17 тис. кв. м. житлової площі, було вирішено проблеми відселення жителів з бараків і підвалів, дефіциту дитячих дошкільних установ та гуртожитків для вузів.


Матюшенко Юрій Єлисейович 1976-1980
Активно продовжував житлове та капітальне будівництво. Велика увага приділялася інженерним мережам, проведення яких відставало від темпів будівництва мікрорайонів. З цією метою було запропоновано «кільцювання» мереж. При Ю. Є. Матюшенку введено в дію другу чергу першої лінії харківського метрополітену та розпочато будівництво ТЕЦ-5.



Ведерников Валентин Вадимович 1980-1984
При В. В. Ведерникові тривало бурхливе зростання міста (щорічне введення в дію до 800 тис. кв. м. житла). Стрімко забудовували Олексіївку, Салтівку, район Одеської, житловий масив Рогань. Пущено в експлуатацію другу лінію метрополітену. Особливу активність виявив у розв'язанні питання про виділення коштів на будівництво Харківського театру опери та балету.



Обревко Володимир Володимирович 1984-1985
Очолюючи промислово-транспортний відділ міськвиконкому (1975-1977 рр.), обійняв пост заступника (1977 р.), потім голови міськвиконкому (1984 р.). Активно розвивав міжнародні контакти. Входив до складу делегації СРСР на конгресі поріднених міст у Франції в 1981 р. Брав участь у роботі конференції «Світовий союз міст і жертв війни всього світу» в 1985 р. в Італії.



Резніченко Анатолій Сергійович 1985 (жовтень - грудень)
Закінчив харківський політехнічний інститут (1967 р.), працював інженером-конструктором, був обраний секретарем комітету комсомолу заводу. Обіймав різні посади, у тому числі першого секретаря Харківського міськкому ЛКСМУ. 1983-1985 рр. очолював Дзержинський райвиконком Харкова, у жовтні 1985 р. обраний головою Харківського міськвиконкому. Помер 10 грудня 1985 р.



Соколовський Степан Миколайович 1986-1990
Під його керівництвом тривало житлове та капітальне будівництво, було завершено зведення театру опери та балету, активно розгортався кооперативний рух. Особливу увагу було приділено розвиткові та зміцненню міжнародних контактів, зокрема, у квітні 1987 р. С. М. Соколовський брав участь у 14-й зустрічі мерів великих міст у Мілані.



Кушнарьов Євген Петрович 1990-1996
Перший демократично обраний мер Харкова. Природжений лідер, активний реформатор, політик державного масштабу. Під його керівництвом на початку 90-х почався процес формування демократичного міського самоврядування. Один з авторів закону «Про місцеве самоврядування». Очолював муніципальний рух, перебуваючи на посаді президента Асоціації міст України. Особливу увагу приділяв становленню нової ринкової економіки.


Пилипчук Михайло Дмитрович 1996-2002
При ньому було ухвалено Статут територіальної громади міста, відроджено традицію надання звань «Почесний громадянин м. Харкова», підписано договори про співпрацю з Москвою, Бєлгородом і Каунасом та іншими містами. Зробив значний внесок у спорудження Олексіївської лінії метрополітену, будівництво театру ім. Пушкіна, реконструкцію центру міста. У 1999 р. визнаний найкращим мером України. Почесний громадянин Харкова.


Шумілкін Володимир Андрійович 2002-2006
Особливу увагу приділяв соціальній політиці, розвиткові інфраструктури міста, домагався, щоб Харків став самостійним суб'єктом на міжнародній арені. Лауреат Всеукраїнської програми «Лідери регіонів» та загальнонаціональної програми «Людина року» в номінації «Міський голова року».




Добкін Михайло Маркович 2006-2010
Під його керівництвом Харків став піонером у проведенні багатьох реформ, у тому числі структурних у сфері ЖКГ. Харків першим (і поки єдиним) в Україні отримав повний комплект нагород Ради Європи (2010 р.). Серйозним досягненням стало завоювання права на проведення матчів ЄВРО-2012. Склав повноваження у зв'язку з призначенням головою Харківської обласної державної адміністрації.